Школа в селі відкрита священиком у вересні 1885 року. Царська чотирирічна школа працювала до 1961 року. У школі було 4 класи. Вчителями були Никодим, Семен, Задерковський.
Проте навчання було утруднене Столипінською реформою, внаслідок якої у 1912 році на території села утворюється 64 хутори. До 1921 року школи не було. Пов’язано це із частими змінами влади після більшовицького перевороту 1917 року. Оскільки частина західноукраїнських земель, у тому числі і наш район, у 1921 році попали під владу Польщі, то з 1922 по 1939 роки діяла чотирикласна польська школа. У школі навчалося 60 дітей. Навчання було організовано у 4-х класах із 7-річним стажем:
1-й клас – 1 рік навчання
2-й клас – 1 рік
3-й клас – 2 роки
4-й клас – 3 роки
Після закінчення школи учні отримували неповну середню освіту і поступали в гімназію, яка знаходилась в районному центрі Столін (сучасна територія Білорусі). В школі вивчали польську мову, математику, природу, історію Польщі. Серед вчителів були Вольський, Старнічук, подружжя Боберів (Ванда і Владислав). Урок тривав 45 хвилин. Перед уроками учні шикувалися на - 3, «недостаточне» - 2. Місцезнаходженням школи була нинішня територія аптеки. Згодом була побудована нова, яка знаходилася на місці нинішнього будинку культури,але під час війни вона згоріла. На релігійні свята діти не вчилися.
У вересні 1939 року польська школа була закрита, в селі було встановлено Радянську владу. Знову відновлено хутірну систему.
В 1940-41 роках була відкрита прогресивка І – V класи. Вчителі залишалися ті ж самі, що і в польській, а також були і нові – чех В’ячеслав Мризик , Рішард І.
Всі класи разом молилися Богу і співали «Коли рано встаємо, Боже». Після уроків кожен клас окремо молився у своїй кімнаті і дякували Богу за «світло науки».
За навчання виставляли такі оцінки: рзо добже» - 5, «добже» - 4, «достаточне». Релігію було заборонено. Вивчали німецьку, російську мови, історію.
Під час війни школа не працювала.
Тільки в 1946 році школа відновила свою діяльність. В 1950 році в селі відкрили семирічну школу. В початковій школі класи були комбіновані (1-3 класи – один вчитель і 2-4 класи теж один), вчилися 6 днів на тиждень по 4-5 уроків на день. Вивчали українську, російську мови, арифметику, історію та природу. Трудового навчання в школі не було.
У 5 клас учні з хуторів ішли до села Березове, де знаходилась семирічка. Згодом було реорганізовано школу у восьмирічку, першим директором якої був Лісовець С.С. Серед вчителів повоєнного часу були:
Сіпко Марія Василівна – завідуюча,
Падалка Людмила Андріївна – директор,
Брунько Марія, Срібна Ліда, Гунькова Віра, Забридла Надія.
Перехрест Марія – працювала на хуторі Перехрестя Березівської сільської ради.
З 1953 року почала працювати десятирічка. Вона була єдиною в цьому краї і тому тут навчалися старшокласники з сіл Переходичі, Вежиця, Старе Село, Глинне, Познань, Хміль. Приміщення десятирічки було старе, в польській Гміні. При директору Барановському В.З. та завучу Нижник М.Л. було добудовано дві класні кімнати і коридор.
Пізніше до школи було приєднано будівлю дитячого садочку, який було закрито. Нині Березівський ліцей .має чотири корпуси для навчання, одному з них вже понад 100 років, їдальню, майстерню, бібліотеку. В школі навчається 955 учнів, працює 118 вчителів. Директором школи є Павлюк Анатолій Миколайович.