Шануймо рідну мову
Шануймо рідну мову
Шануймо рідну мову
Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА
Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід». Народ без мови не існує, отже плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.
Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди українці розвивали народну і літературні мови. Адже вільне творче слово – це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирають мову».
Першооснови сучасної української мови були закладені кілька тисяч років тому, приблизно одночасно зі становленням латинської мови.
Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів. Та наразі наша мова – одна з найрозвиненіших та найбагатших мов світу, чим ми можемо пишатися.
Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність! Вам, певно, доводилося помічати, що людина, яка довгий час живе поза межами Батьківщини, стає зовсім не схожою на себе.
Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.
Григорій Сковорода казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Це дуже символічний вислів із глибоким змістом. Якими побачать українців інші народи, залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та освіченими, хочемо, щоб про нас знав увесь світ. Для цього ми маємо засвітитися любов’ю до рідної мови.
Українська мова – це святі скрижалі української нації, тому її слід берегти, пишатися нею, завжди пам’ятаючи про її значення, про її рятівну, цілющу, відроджуючи силу:
Ми з нею відомі усюди,
Усе, що треба, нам є
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот.
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
В.Сосюра
Щорічне святкування Міжнародного дня рідної мови – це нагадування про те, що у світі існують і нацменшини, які активно розмовляють своєю мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Саме для цього 21 лютого варто всім нагадати, що у кожного громадянина своя рідна материнська мова. Кожне покоління повинно шанувати рідну мову, як це робили наші славні предки.
Урочисте святкування цієї визначної дати відбулося і у нашій школі. Протягом тижня проводилося шкільне радіомовлення, виховні години на яких учні поглиблювали свої знання про мову, її розвиток,
місце серед інших мов світу, а також знайомилися з шляхами підвищення культури мовлення, з мовними обов’язками громадян, що стосуються української мови. Шануймо рідну мову!